Один шлях...

В гармидарі морозного суспільства
Мелодія життя веде в буття,
Як той актор,без ролі на майбутнє,
Живеш лише своїм ти забуттям.

Ти рухаєшь стовпи людського смраду,
Обманюєш для того,щоби жить
І хмара у душі твоїй закриє
Думки на тисячі століть...

Не помічаєш ти суспільства забаганки,
Твій шлях,то є безкрая боротьба,
Без розуміння справжнього обману
І вже не бачиш ти дороги вороття...

Так,заблукав...і загубився в полі,
Де грудочки землі вже кам`яні...
І пересохшії тополі
Не возродять усопшії лани.

В душі твоїй немає барв осінніх,
Весняні фарби також загули,
Залишився у пам`яті лиш смуток
І темрява безбарвної зими...

Не запитаєш ти поради вже у друзів,
Ти розгубив їх на життєвому шляху!
І сам Господь не відповість нічого,
Бо забував молитися йому...

За що боровся...все життя паскудне...
Нема кому склянку води подать,
Бо "поховав" дітей ти навіть рідних,
Не встигнувши їх вчасно і зачать...