(Діта фон Тіз ніколи не зможе смінити
В твоїй уяві біляву Марлєн Дітріх.
Друга була ранішою і ріднішою.
Перша – фемінний скурвлений зрадою вікінг,
Кровию з власної цноти щедро облитий.)
Коли твої пальці мандрують моїм волоссям
Скільки знаходять у ньому світлих ниток?
Скільки тобою втримано рук? Скільки цілунків?
Обмацано скільки тобою тонких литок,
Аби відшукати те, що згубити вдалося…?
Скільки між нами зіграно міфів із біблій?
Скільки списано віршів? Музик зачато?
І все це заради того, аби таврувати
Спини моєї бліде мармурове плато
Обрисами розпечених білих лілій?
Твої порівняння ллють поміж нами блюз.
(Діта оголює квітом карбовані плечі.
Дітріх вмирає на грудях старого Ремарка.
Ти обираєш нові маршрути для втечі
З цієї штучної пастки.)
Я
тебе
люблю.
Дiта vs. Дiтрiх
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112030906300
Свидетельство о публикации №112030906300
Рецензии