Сивий туман сідає на гори,
Вечір чекає розкинуті доли.
Мрійливі слова, солодкі зітхання,
Пахуча трава, жагучі бажання.
Струмочок стікає грайливо з небес,
Доносиш до вуст – і наче воскрес.
Джерела землі пробиваються на сушу,
Спокійно голублять палаючу душу.
Краса неземна, природна вода,
Творить чудеса, шляхетні діла.
Себе відчуваю богинею раю,
На землю росисту з любов’ю клякаю.
У небо дивлюсь, бачу хмарки блакитні,
Вони наче линуть до мене, привітні.
Рукою змахну у своїй я уяві,
І з ними помчу у незвідані далі.
Посвята Прикарпаттю
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112030905473
Свидетельство о публикации №112030905473
Рецензии