Я завдячую долі суворій,
Що у тяжкий її момент.
Осінню золотою,
Помітила твій силует.
Очима ми зустрілись,
І по тілу пройшов струм.
Я ніколи не забуду,
Тих днів, яким ти був.
Стрункий, вродливий,
Але печальний, не любимий.
Ми все з тобою з’ясували,
І зустрічатись вірно стали.
Тоді і гадки я не мала,
Що доля-тобою увінчала.
З хвилюванням згадую про те…
Що тільки наше-твоє, моє.
По різному буває у житті,
Стосунки наші-теж бувають всякі.
Ти гострий на слово,
Але рішучий на діло.
Іншого тебе - не полюбила,
Низький тобі уклін.
За все завдячую тобі,
Невтомній праці для добробуту сім’ї.
Я завдячую долi
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112030904585
Свидетельство о публикации №112030904585
Рецензии