Вже на березах - пасма сивини...

Олег Завадский
Вже на березах – пасма сивини,
Сліпучо-жовті пасма вересневі.
Холодним смутком осінь цебенить
У спраглу душу вимоклому дневі.

Понаїдались твані бурчаки
І басаманять глизяву дорогу,
Що набуває статусу ріки, –
Та хтось навряд чи в захваті від того.

Днедавній сокір стогне, як васаг,
У молитвах простягуючи віти
Блідому сонцю в мурих небесах,
Яке й себе не здатне обігріти.


____________

БурчАк – шумливий струмок.
БасамАнити (розм.) – залишати на тілі смуги від ударів.
ГлИзявий (діал.) – в’язкий, липкий.
ДнедАвній (розм.) – дуже старий.
ВасАг (заст.) – чумацький віз.
Мурий – темно-сірий із плямами.


© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112030903363
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Олег Завадский
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Олег Завадский