Коли великим вантажем
лягає на душу зневіра
і світ здається тягарем -
я згадую про тебе, Україно.
Крізь роки розпачу й надій,
кривавої борні і праці
ти зберегла своїх синів
для мирного життя у щасті.
Хоч роки рабства вікового
Тобі додали сивини,
Хоч не залишили живого
на тобі місця вороги -
Ти піднялася, ти воскресла
кущем калини на шляху
і в світ новий весну принесла,
бо душу зберегла живу!
І ці думки дають наснаги,
з'являється бажання жить,
моя ти Україно-мати,
країно розпачу й надій!
Украине
© Copyright: Надежда Кушнир, 2012
Свидетельство о публикации №112030903251
Свидетельство о публикации №112030903251
Рецензии