Ця любов – наче скабка у серці:
Засвербить, а почухати годі.
На слова мої, люба, не сердься, –
Ми з тобою занадто вже горді.
Затялись баранцями на кладці,
Розминутись – немає кебети.
Відбучавію потай уранці,
Щоби знову замислитись – де ти?
Милих кроків загублене скерцо
Виявлятиму в кожному звуці...
Ця любов – наче протяг у серці,
Від якого незатишно думці.
____________
Кебета (розм.) – розум.
ВідбучАвіти – пом’якшати.
Ця любов - наче скабка у серцi...
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112030903232
Свидетельство о публикации №112030903232
Рецензии