Мы тут раптом яксь забиглы
А навэрсы Е й страНицы
З Ницы, бачыш, га, В?
ЗайизЖайМо Ж за повЛитТыр
До й Андрэ й СтолБняк, Х.
Ах, вы Ш чэрци нашШых бидны Ж!
Да й но Ж нож до салк.
Задырэ, бач, ЗайЦев витэр,
Раз ты вплав ны квак.
От пак ведь ны розумие:
Ну, однэ Ж тэ сам!
Уронила баба квиты -
А тут вдруг баран:
Шо-то ты тут мни, пудБигЛый, БоГА Й к Бугу прамш?!
А в РОНу сыдилы видьМый
Да аж цила банд:
Так, товаРыш, захХохДит-Кох!
Рас кохХайЕш мамк.
- Мни на ровыр шось хорищэ й
Само-мало малп! -
Так чого ты быз пув-литыр,
Раз такый товкач?
Даша кажа, здаш мни гындэ
За й мынэ экзамн?
Отвичаю: да, мий свитыр
Вытрэ й сраКу Зь вамп.
ВозВравЩавСяв Вася з свиту.
Та й зайшов до й Ганн:
Так, то дэ тьут вам П напытысь? -
Га? ФамМийЛий вашь? -
Ну, хы, КузНекЦов тут быль здесь...
Я Професор сам Ж. -
Так, ныМА Й ны будэ бильсь туфт!
ПрошШах пана, к най... - А, пунятн, Тянь-Шань Сь! НагаВыци в зад.
Воздуху й замало П Князь,
Коб, чы каб уф срачь.
Свидетельство о публикации №112030911518