Сама собі всміхаюсь, як дурне дівчисько,
від любові, як хвиля коливаюсь.
Аж, оглядаюсь, ніхто не бачить,
хоча мені й байдуже, не переймаюсь.
Всміхнена, мрією віднесена в кращі краї,
де панує любові країна,
де не має смутку, лише надії.
Жінці так трохи треба, квітку мрії,
щастя ковток, промінь в майбутньому,
як довгоочікуваний любові крок.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
Сама собi всмiхаюсь, як дурне дiвчисько
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2012
Свидетельство о публикации №112030901056
Свидетельство о публикации №112030901056
Рецензии