У душі загинув Аполон –
Лиш тріпоче потяг до гармонії,
Ніби його передсмертний стон.
У гармонії є рація своя –
Почуттів за розумом не чути,
Не потрібне ні чуттєве "я",
Ні слівце якесь облуднеє "відчути".
Але - к бісу рацію! Живу!
Відчуваю! Вірю! І люблю!
І п'янить і винограднеє вино,
І повітря, й пахощі любистку.
Діонісіє! Живи в моїй душі,
Прокидайсь - не зрідка, а всечасно.
Щоб світанки мимо не пройшли,
Щоб не став світ чорним передчасно,
Щоб душа була відкрита для любові,
Щоб п'янили зорі вечорові
***
© Copyright: Надежда Кушнир, 2012
Свидетельство о публикации №112030809472
Свидетельство о публикации №112030809472
Рецензии