Я на роботу вранці прийду.
Ключ від цеху в кишені знайду.
Бо мені треба цех відкривати,
Щоб усі інші могли туди завітати.
До себе на ділянку зайду,
Тишу і спокій тут я знайду.
Нема мені, що тут робити!
Не можу нічого тут заробити!
Кажуть: «У лабораторії ножиці поламали»,
Відразу всі слюсарі туди завітали.
Ножиці, так і не змогли відремонтувати,
Придется їм з картону шаблони вирізати.
Шаблони з картону зараз мабуть принесуть,
Та сталь ще досі до мене ніяк не везуть.
Робота є, але я мушу сидіти без роботи,
Тому не хвилюють мене ніякі турботи.
Лише тільки сніг можу я розгрібати,
Щоб «Опель» зміг сюди приїжджати.
Ще чоботи треба за рахунок зарплати набрати,
Щоб фабрика змогла ще трохи працювати.
Адже гроші нам погано дають,
Таким чином настрій нам зіпсують.
А ми нічого не можемо зробити.
Лише на роботу мусимо ходити.
Про життя на роботi
© Copyright: Юрий Захаревич, 2012
Свидетельство о публикации №112030808820
Свидетельство о публикации №112030808820
Рецензии