Холодний дощ, огидний вітер,
Ти принеси любові витвір.
Вже просить справжнього тепла,
Земелька наша край села.
Ми просинаємось від сну,
Щоб виорати борозну.
Спекти хлібину запашну,
І десь присісти у садку.
Весна, це справжній рай,
Все оживе, і луг і гай.
Пташки співатимуть у лісі,
Ластівки сидітимуть на стрісі.
Коли прокинеться земля,
Пасти почнемо, ми корів стада.
Лелеки вернуть до гнізда,
В ріці зігріється вода.
Думками багатіємо,
Ще трошечки помріємо.
Видніється в садку зело,
Вже прокидається село.
Весна творить лише добро,
Вона малює вже панно.
Чекаю я, та вся сім’я,
Приходу славного митця.
Коли прокинеться земля
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112030804401
Свидетельство о публикации №112030804401
Рецензии