Неначе спокій на душі,
Чому пишу сумні вірші?
Все повертаюся до свого,
До рідного та дорогого.
Напевно це життя основа,
Я більш звертаюся до Бога.
Тривожить не одну мене,
Натхненне серце, вогненне.
Не прожене із вуст печаль,
Наводить сум і тихий жаль.
Оці всі пройдені роки,
Життя прожитого, струмки.
Куди мене ви завели?
Чому пишу на самоті?
Коли давно всі міцно сплять,
Я все пишу, думки киплять.
Щаслива тим, нагородив Господь,
І за вікном вже – світловодь.
Я лиш молюсь, не залишай,
В думках мене не полишай.
Неначе спокiй на душi
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112030804271
Свидетельство о публикации №112030804271
Рецензии