У небі я змогла розгледить,
Летить високо білий лебідь.
А за ним, життя скарбниця,
Білокрила лебедиця.
І кожен рік вони летять,
Не забувають, хоч тремтять.
І в небі чути, що сичать,
Про свій приліт, нам сповістять.
Із міста тягнеться юрба,
Щоб не тривожила журба.
Дорослі, діти, як на свято,
До ріки ідуть завзято.
Годувати цих птахів,
З мармурових берегів.
Безліч милих дітлахів,
Накришили калачів.
У польоті формувались,
Нарешті вже ми їх діждались.
Усі на воду повсідались,
Ми біля них порозважались.
Яке прекрасне сотворіння,
Вершить моє вірша творіння.
Птахам, шляхетне поклоніння,
Дає нам Боже повеління.
У небi я змогла розгледить
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112030804160
Свидетельство о публикации №112030804160
Рецензии