Спогади дитинства

Я вчора бачила свій дім,
З колиски виростала в нім.
Одразу серце защемило,
І в пам’яті усе ожило.

Я лиш рукою доторкнусь,
В під’їзд на поверх підіймусь.
Ще береже стіна рукопис,
Кохання юного живопис.

На сходах залишився знак,
Коли в зимі на ковзанах…
Дітьми ми йшли на стадіон,
Здійснить дитячий марафон.

Вже  забулися образи,
Не жалять вже сусідів фрази.
Сльоза лиш очі застеляє,
І душу жалем наповняє.

Дає нам пам’ять зрозуміти,
Собою треба володіти.
Так захотілось пригадати,
Своє життя, в житті згадати.


Рецензии