Я вiзьму зернинку надii...
До весни біля серця погрію.
Потім висаджу в землю кохання,
Загадавши таємне бажання.
Проросте ця зернинка надії,
Землю дощ сльозами омиє.
І колись серед ночі влітку
Зацвіте мого щастя квітка.
Побіжу я її шукати
І кохання своє закликати.
І здійсниться моє бажання
Як на землю зійде світання.
28.01.2002
Свидетельство о публикации №112030707606