Зняв сукню білу березіль - бешкетник
З дитинно голої і чорної землі.
А промінець ласкавий і шляхетний
Вкрив первоцвітом наготу її.
Звав поклик вічний з вирію пернатих:
Піснями пробудився сонний гай,
Земля й дерева зодягнули шати:
Весна йде господинею у край.
Зняв білу сукню березіль грайливий,
Тепло й любов створили чудеса.
І радість в серці сонячно – щемлива:
Цвітуть весною сині небеса.
***
© Copyright: Мария Гуменюк, 2012
Свидетельство о публикации №112030705854
Свидетельство о публикации №112030705854
Рецензии