…Мед у майбутньому й цукор в минулому -
Коштують менше страждань сьогодення.
Саме тому ми блукаємо колами,
В бійці - щасливі, у праці – нужденні.
Прагнемо меду, та в кроці найпершому
Біль відчуваючи руху невпинного,
Ми до мети, мов покусані шершнями,
В мить без вагань розвертаємось спиною.
І поводир, що гуртом, наче, обраний,
Змушений пхати нас, жалячи лозами, -
Поле ж не зростить, як буде не зоране,
Нива не вродить, засіяна грозами.
Ціль досягнути без бійки та примусу
Можна лиш власне неробство обмеживши -
Йди уперед, не здіймаючи галасу
І долучися безмежності. Зможеш ти?..
2012
Чому не йдемо вперед
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112030705199
Свидетельство о публикации №112030705199
Рецензии