Не буду писати
Нікому воно не потрібне.
Для чого ж моя відвертість,
Як нікому те читати?
Тепер всі живуть брехнею,
Від правди вони червоніють,
Лукавство тепер величають,
А дружбу давно зневажають.
Живуть за рахунок кривди,
Кохання в грошах виміряють.
За своє життя нікчемне,
Бідних батьків зневажають.
Для кого ж тоді писати?
Навіщо тратити сили?
Ще будуть потім сміятись:
"Немов нема йому чим зайнятись".
І в цьому світі дурному,
Я хочу тільки одного,
Щоб люди таки схаменулусь
І Господу в кінці кінців посміхнулись!!!
(Jersey City 2012)
Свидетельство о публикации №112030702642
Сподіваюся, що це не відчай, а юнацький максималізм...
Пишіть, Юрасю, бо глибоко відчуваєте насущне...
...і успіхів Вам у всьому!!!
Ольга Глапшун 24.02.2013 18:49 Заявить о нарушении
А останній рядок я б таки опрацювала (вкоротила):
напр."І, зрештою, Господу посміхнулись:
чи "І Господу Богу, нарешті, всміхнулись",
бо оте "в кінці кінців" збиває з ритму, тормозить...
З добрими побажаннями!
Ольга Глапшун 24.02.2013 18:54 Заявить о нарушении
"Нема, мовляв, чим займатись"
замість:"Немов нема йому чим зайнятись".
Тільки не ображайтеся - я по-материнськи:-)))
Ольга Глапшун 24.02.2013 18:59 Заявить о нарушении