Вишневий кисiль
І ложка стирчить в ньому срібна, немов ковзаняр.
І вишні-рубіни – солодкі червоні жаринки -
Палають у надрах його. Я мов той каменяр
Вгризуся у тіло кисільне міцним «інструментом»,
Добуду жадані скарби з пурпурових глибин.
У рот покладу, й користуючись тиші моментом,
Почую, як слина гуркоче. І пара сльозин
В очах заблищить, мов малі маяки насолоди.
І шмат киселя у безодню мою попливе.
Втоплю я його, наче айсберг «Титанік”, і вроду
Навіки поглину. Обід він не переживе…
2012
Свидетельство о публикации №112030608326