Знову кличе до себе і вабить
Рідний дім, де я вперше жила,
Знову поглядом лагідним манить
Місце те, де так швидко зросла.
Я заплющую очі. Дивлюся –
Теплий погляд так кличе мене
Й до широких плечей я горнуся,
І до таткових сильних грудей.
Знов прийду я на рідний поріг,
У яких не була б я світах.
Знов почую знайомий твій сміх
І побачу в блакитних очах
Цілий світ, що для мене відкрив ти:
Як в житті ти мене поучав,
Як мені треба правильно жити.
Всіх законів мене ти навчав,
Рідний татко, спасибі тобі!
За любов, тяжку працю, тепло
І за теплі слова, що так гріють.
За достаток, терпіння й добро.
Назавжди закралися в пам’ять
Рідний край, рідний двір й чисте небо….
І в яких не була б я світах,
Та завжди поверуся до тебе.
Моему папочке
© Copyright: Ольга Апис, 2012
Свидетельство о публикации №112030607813
Свидетельство о публикации №112030607813
Рецензии