Моiй матусi

Я на руки твої похилюся
І поплачу в долоні твої,
Тільки ти, моя рідна матусю,
Зможеш дати пораду мені.
Ти для мене – взірець найчистіший,
Що веде по дорозі життя,
І нема в цілім світі миліших,
Ніж любов і турбота твоя.
Вони завжди мене зігрівають,
Як би далеко я не була,
І на істинний путь направляють
Всі повчання твої про життя.
Моя нене, ріднесенька мамо,
В твої очі запала журба.
Дуже часто я лину думками:
Невже в тому й моя є вина?
Невже я тому є причина,
Що в волоссі твоїм сивина?
Що так швидко ти постаріла?
Ніжна посмішка стала сумна?
Не завжди була я слухняна,
Дуже часто перечила вслід.
І того зовсім не помічала,
Що приносила тобі море бід!
Матінко рідна, пробач!
Я не буду так більше робити,
Не буду приносити горе і плач.
 Лише даруватиму втіху.
Ти – ідеал у всьому для мене.
Ти – найстаранніша мама.
Я завжди берегтиму думки лиш про тебе.
Ти – найкраща, рідненька, кохана!