За що люблю тебе, Вкраїно?
За що борюсь і плачу я?
Чим мене вабиш, Україно?
А відповідь така проста.
Люблю я мову солов’їну,
Люблю Дніпро, і Псел, й Десну,
Люблю Полтавськую рівнину
Й розкішну молоду весну.
Люблю Подільські височини,
Причорноморську низину,
Люблю Карпатські полонини
І яйли в горах у Криму.
Борюсь за небо я безхмарне,
За колос житній золотий,
І за моря: Азовське й Чорне,
І за Полісся, й за Волинь.
Борюсь за пісню українську,
За справедливість і любов,
І за калиноньку в намисті,
За лози верб, шляхетну кров.
Мене так вабить шлях Чумацький,
Безмежний, в сяйві тихих зір;
Озера й вічний край козацький,
Ліси, й степи, й вершини гір.
Й натрудженії руки мами,
І батьківський старий поріг,
І спів пташиний над хатами,
Дзвінкий, дитячий гарний спів.
Моя Вкраїно, простір рідний!
Вас пам’ятатиму завжди.
В цей край, уквітчаний і милий,
Завжди ведуть мене стежки!
За що люблю тебе, Вкраiно?
© Copyright: Ольга Апис, 2012
Свидетельство о публикации №112030607446
Свидетельство о публикации №112030607446
Рецензии