Бракує слів, щоб відчуття ці описати.
Коли на світ з’являється маля…
Коли донька вже не дівча, а мати,
Що каже татові:- «Онука це твоя!»
І хвиля щастя накриває з головою.
І ком у горлі дихать не дає.
Невже це відбувається зі мною?
Невже Господь мені дарунок надає?
Немов на Землю Зіронька спустилась.
Як промінь Сонечка…у мами на руках.
Ти, моя люба, часто мені снилась…
Що відчуваю – не сказати на словах.
Коли беру тебе на свої руки -
Від щастя обертом відразу в голові.
А перші твої рухи, твої звуки?
Немов звертаються: - «Дідусю, це тобі…»
Напевно, більшого в житті немає щастя.
Та й відчуттів яскравіших нема.
Онука моя – талісман мій від напастей!
Мені ця крихітка продовжує життя!
З її появою я зрозумів напевно –
Багатшого, ніж я, на Світі більш нема!
Ти – скарб мій, люба, ти – моя Царівно!
Ти теж, гадаю, любиш дідуся.
04.03.2011
Моя люба онука
© Copyright: Валерий Швачко, 2012
Свидетельство о публикации №112030605229
Свидетельство о публикации №112030605229
Рецензии