Тарасова слава

Тарас Кобзар писав роками
І землю він свою любив
Жили селяни кріпаками
Панів з дитинства невзлюбив.

Ярмо селянам всім наділи
На себе гнали працювать
Чуби в них рано посивіли
Бо стали ними торгувать.

Вони роками гнули спину
На ненажерливих панів
Платили їм ще і данину
На довго брали рекрутів.

Пісень нечути біля хати
По селах наче мор пройшов
Ще більше стали бідувати
Кріпак на панщину ішов.

Свободи дух по Україні
В єдиний об’єднавсь пожар
Погнали ворогів з країни
Очолив рух тоді Богдан.

Поляків гнали до Варшави
Полки вели Богун і Кривоніс
Рубали й спуску не давали
У перемогу кожен вклад уніс.

За що народу така доля?
Чим Богу він не догодив?
Йому потрібна лише воля
Щоб українець краще жив.

За волю пращури боролись
Щоб ненька вільною була
Своєму Богові молились
Нікому не бажали зла.

У Кобзарі про ті події
Тарас із гордістю писав
І мав поет тоді надії,
Щоб дух свободи не щезав.

Любив Шевченко Україну
Де б небував, а нею жив.
І боляче йому, як сину,
Хто долю їй  наворожив?
 
Тече Дніпро руслом петляє
Реве в негоду наче звір
Про ті події усе знає
І кобзареві розповів.

Любив Тарас стоять на кручі
Дивитись, як тече Дніпро,
Як гонить хвилі він могучі
Шумить із вітром заодно.

Кобзар читають вже нащадки
У ньому мудрі всі слова
Його вірші дають поради
Тараса слава ще жива.

Давно Тараса вже немає
Його слова роки живуть
Кобзарь вірші його співає
І до могили  люди йдуть.