Хотiв досягнути рiвноваги в душi...
Намагався писати нікчемні вірші
Здихатись смутку, що таїться десь там
Туди , боюсь потикатися сам.
Так...
Писав...
Щось було.....
Часом здавалось , що помогло....
Та омана то все, то є зрада буття
На листок не покласти проблеми життя.
Та що це?
Про що я?
Куди я попав?
Голі стіни навколо, я сидів і зітхав.
Я сам,і нікого , поруч нема.
Від друзів підтримки чекав я дарма.
Ні!
Годі!
Треба звідси тікать!
Бо не по силам просто в неволі чекать,
Чекать порятунку, від полону бажань
Позбавитись треба даремних страждань.
Та щось не виходить дивитись на світ,
Реально цінити весь його цвіт...
Сприймаю життя, крізь призму із мрій
Це дозволяє, не чуяти біль.
Залишається просто сидіть і хотіть,
Бо ж просто не знаю, як те зробить...
Не знаю, що значить , бути собою.
Від цього я не знаходжу покою...
травень 2010
Свидетельство о публикации №112030603442