Не забарися! – вибухнула рань,
Пташиним співом бризнувши в обличчя.
Нап’юсь із непочатого відра,
Пригублюсь тричі.
Настояна вода на ворожбі
Нічних цикад і зоряного неба
Таїть щось нерозгадане в собі,
Якусь потребу.
Потребу знать, що думає мій клен,
Про що верба нашіптує на вухо...
У цього лісу тисяча легенд, –
Іди і слухай!
Тут ніби й час по-іншому сплива,
І добрий дух навідується з висі.
За кожним кроком діються дива, –
Іди й дивися!
Іди й дивися, думай і радій,
Шукай в собі гармонію і згоду...
Вклонюсь траві – і, може, лиш тоді
Збагну природу.
Не забарися! - вибухнула рань...
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112030603292
Свидетельство о публикации №112030603292
Рецензии