Летние ночи

Де ж ви, ніченьки мої,
                літні ночі тихі?...
Де щебечуть голоси
                ластівок з-під стріхи

Де тополю обійма
                вітер в чистім полі,
В небі зірка золота
                все пливе поволі...


Спрагла... стомлена земля
                в темній спить колисці,
А колиску ту хита
                молоденький місяць...

Зазира в моє вікно:
                Вийди... вийди, люба...
Не побачить нас ніхто,
                всі давно поснули

Вийду з хати на поріг
                бачу: рученята
Тягне місяць золоті,
                хоче обійняти...

Розплітає мою косу,
                ніжно промовляє
І тоненький стан дівочий
                палко пригортає...

Закохалася без тями
                я в красу яскраву,
І щоночі виглядала,
                де ж мій милий сяє...

Найпрекрасніші на світі
                ночі ті чарівні,
Що ходила я просити:
                не співайте півні!

Не палай червоним обрій
                ще лиш на хвилинку!
Та згасають в небі зорі,
                а із ними милий...


Де ж ви, ніченьки мої,
                літні ночі тихі?
Де ж ви, зорі золоті,
                маревом сповиті?...

Де ж ви, ніченьки мої?
                чисте... синє небо...
І летять слова сумні:
                де ж ти, місяць... де ти?...

                05. 03. 12