Квiтневе кохання
(http://www.poetryfoundation.org/poem/242548)
Недовго ми гуляли у коханні,
Потроху вчили ми його уроки.
Всміхнувся день, пішов, зітханням
Лунають кроки.
Забули, в напівсяйві-напівтіні,
Ми – двоєдинство, з'єднане вустами,
Що день вмира у сутінь синю.
Й любов – не з нами.
Кохались вільно, ніби вітер з полем –
Без жодних клятв і зрад наступних,
Навмисних слів або підступних,
Лукавства й болю.
Кохались до розлуки й день допоки,
Та забарились. В посмішку востаннє
Вуста з'єднаймо? Наші кроки
Луна зітханням.
05.03.2012
Свидетельство о публикации №112030508309