(засторога дитинi)
У собі цю думку притлуми,
Залиши мене самим собою, –
Я листок, затоптаний юрбою,
Що в юрбі загаявся на мить.
Подолай цю жалість у собі,
Не торкайся пальчиками бруду.
Все одно чистішим я не буду,
Підкорившись ритмові чобіт.
Не плекай же наміри благі:
Небезпечно гратися з юрбою.
Залиши мене самим собою.
Не спіткнись у натовпі «богів».
Монолог осiннього листка
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112030503288
Свидетельство о публикации №112030503288
Рецензии