Змовкли думки і осипались вщент.
Застигла без руху. Останній момент.
Ти більш не торкнешся до сонця рукою,
І вже не прокинешся знову собою.
Так сумно та боляче, сенсу нема.
На серці завжди замість літа - зима.
І та хуртовина мете не стихає,
Не може розчути того, хто благає
Краплину тепла там, де є лише сніг.
Не чує... Отримуєш знову батіг...
Мов лезом вкриваєшся кригою гостро,
Черствою і злою стаєш ти.. так просто.
Замовкли думки
© Copyright: Тианка, 2012
Свидетельство о публикации №112030403522
Свидетельство о публикации №112030403522
Рецензии