Пустеля. Сонце. І піски.
Спекотно. Сумно. Мертво-тихо.
Хто ти такий, що із руки
Годуєш сфінкса, котрий диха?..
Ти пестиш лапку… Ані руш!
Я не сказала, що дозволю.
У мене кігті – голіруч
Ніхто мене не поневолить.
Скажи мені, чому все так,
Чому піски в моїм волоссі,
Чому по власних же слідах
Мені вернути не вдалося?..
Скажи мені – і я твоя…
Я сфінкс, а правди ще не знаю.
Я лиш тому в пісках буття,
Що власну загадку шукаю.
Сфiнкс
© Copyright: Ирина Иммер, 2012
Свидетельство о публикации №112030410707
Свидетельство о публикации №112030410707
Рецензии