Над небом
мене з сонячними променями,
ранкове небо,
з музикою, яка дзвенить між матерією
та небуттям,
Але не тримай на переправі,
якщо падатиму
в безодню відчаю,
не пам'ятаючи імен богів,
в мені зростають мільйони нових птахів,
які хочуть ближче до сонця...
об'єднай мене з простором,
дивний пітьми службовець,
з луною,
яка веде по доріжкам сріблястим,
Я не боюсь, що заповниш собою
єство зовнішніх днів
та внутрішніх сонних ночей...
Не тримай мене на межі туманів,
випливаючих із очей,
Розмовляючих мовчанням
та розбитими посмішками
ненарождених дітей-спасителів,
що цілують кожен ранок
рани мої
та крила
зламані
Свидетельство о публикации №112030200776
Могилевская Анна 18.03.2012 01:45 Заявить о нарушении