Вона писала листи Валентину,
Лягала спати в самотню постіль.
Пригортала до себе дитину
Лише сльози, всепоглинаючий біль…
Вона дивилася в очі до Біса,
Він над нею сміявся лише.
Вона янгол, що любить тишу…
Він обрізав їй крила, забрав він усе.
В неї зосталась тільки дитина,
Дитина – змішання світу й пітьми.
Красива, як янгол людина
З очима Диявола і сироти…
Вона кохала нестямно Біса,
Віддавала йому життя.
Він зірвав з неї, янгола крила
І залишив на каяття.
Вона тихенько чекала завтра
Що може змінитись ураз.
Але жодного разу насправді,
Не з;явився Диявол хоч раз.
Вона гортала до себе дитину,
Маля, що плаче вночі
Диявола очі темніли
Бо крила росли на спині…
Вона писала листи Валентину
© Copyright: Марина Танцюра, 2012
Свидетельство о публикации №112030205385
Свидетельство о публикации №112030205385
Рецензии