Блукає стежка ранішнім туманом.
І, щоб цей ліс ніколи не хворів,
У заростях безвилазно шаманить
В’юнкий струмок між давніх яворів.
Спинюсь над ним в очікуванні дива,
Осяяний пророцтвами води, –
Воно прийде, звичайне і красиве,
В моїх очах лишаючи сліди.
Зелений храм настроює оргАни.
І, омовившись літеплом роси,
Іду, мов папа, диким Ватиканом,
Де в янголів пташині голоси.
Блукае стежка ранiшнiм туманом...
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112030203270
Свидетельство о публикации №112030203270
Рецензии
Чудовий вірш, щирий, цілющий..
Від суєти, від копоті та гаму
Душі вдалось нарешті в ліс втекти..
Пройдуся по зеленому я храму,
Де явори й дуби - мої брати..
з повагою
Наталя
Венжега 02.03.2012 11:44 • Заявить о нарушении
Від суєти, від копоті та гаму
Душі вдалось нарешті в ліс втекти..
Пройдуся по зеленому я храму,
Де явори й дуби - мої брати..
з повагою
Наталя
Венжега 02.03.2012 11:44 • Заявить о нарушении
Дякую, пані Наталю, за вишуканий відгук!
Спілкування з природою зцілює нас як фізично, так і духовно. Шкода, що дехто цього не розуміє...
Щасти Вам!
З повагою, Олег.
Олег Завадский 02.03.2012 13:51 Заявить о нарушении
Спілкування з природою зцілює нас як фізично, так і духовно. Шкода, що дехто цього не розуміє...
Щасти Вам!
З повагою, Олег.
Олег Завадский 02.03.2012 13:51 Заявить о нарушении