Весна неодмінно відбудеться. І крига, нарешті, скресне.
Я навчусь по-новому дихати. А захочеш,- й тебе навчу.
Мені якось зробилось однаково, кільцеве чи перехресне
римування в моїх катренах, і чи впевнено я звучу.
Мені чхати, яка погода, і чи йтиме сьогодні сніг,
якщо поруч з тобою - сонячно. Дивовижно. Немає хмар.
Головне - те, що є в тобі. Зберегти щоб його ти зміг.
А все інше... Пусте. Пройде. Як і наша двадцята зима.
Не губити в собі весну. В снігопади. В морози навіть.
Серед жовто-багряного листя. Поміж синьо-смарагдових хвиль.
у хвилини своїх меланхолій... Нехай Квітень душею править,
нехай щастя летить Землею, не рахуючи днів і миль.
Поступово серця прокинуться. Навіть ті, у яких - граніт.
Бо коли ти мене обіймаєш,
...
я
обіймаю
СВІТ...
1.о3. 2о12
минула двадцята зима
© Copyright: Мария Болюх, 2012
Свидетельство о публикации №112030200317
Свидетельство о публикации №112030200317
Рецензии
Очень нравится, по крайней мере то, что все-таки смогла понять со своим жалким знанием языка. Обидно, что я не сильна в украинском.
Доктор Вездездесь 12.03.2012 12:49 • Заявить о нарушении
Доктор Вездездесь 12.03.2012 12:49 • Заявить о нарушении
украинский - замечательный язык, правда. и до мурашек приятно, что тебе нравится))
спасибо. это так важно!
Мария Болюх 13.03.2012 00:21 Заявить о нарушении
спасибо. это так важно!
Мария Болюх 13.03.2012 00:21 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.