… когось жаліємо, когось прощаємо і забуваємо.
Не досягаємо
якихось цілей, давно поставлених,
вином розбавлених…
І знову в пам’яті (гудки протяжні замкнули здогади)
воскресли спогади…
В напої терпкості, де присмак ночі,
відбились очі,
сумного кольору. За димом сховані,
ніби приковані
до чогось в дійсності з глибин свідомості:
німої пристрасті,
давно забутої.
Душа у Вічності гріхи спокутує.
***
© Copyright: Диана Сушко, 2012
Свидетельство о публикации №112030107569
Свидетельство о публикации №112030107569
Рецензии