Рожево-весняне... - Пер. С. Груздевой

Нетривке  і  розмите,  крізь  срібну  туману  фіранку,
розмальовує  сонце  в  рожево-весня'не  споруди.
Камінці  горобців  у  калюжу  посипались  хутко,
зимове'  потемніле,  замацане,  сходжене  хутро
підставляє  похнюпленість  зречену  свіжому  ранку.

З-під  заметів  тікає  струмками  небажана  гостя  –
проводжаючи  зиму,  принадно  світлішає  віття,
що  розчеше,  розділить  на  пасма  тепліючий  вітер.
"Сінь-сінь-сінь!"  –  понесе  свою  радість  синиця  по  світі
і  здригнуться  уперше  бурштинові  крильця  на  брості.

До  твоєї  любові,  як  віти  до  світла,  вустами...
Без  кохання  твого  –  навесні  я  під  сонцем  розтану...


              Поэтический  перевод  С.Груздевойhttp://stihi.ru/2012/03/12/11165

Размыто, на миг, сквозь серебряный полог тумана,
В запрудах так розово солнце весеннее манит…
Воробышков шарики – с неба небесною манной
Посыпались все вперемешку, да в лужи, хоть рано…
Свалявшийся за зиму мех – ждёт второго рожденья!!!
Насупленность тает, предчувствуя кайф освеженья!

Текут ручейки, над упорством зимы ставя точку,
И так привлекательны, с шармом светлеющим ветви:
Расчешет, разделит на пряди теплеющий ветер…
«Синь-синь»! – это радость разносит синица по свету,
И трепетно дрогнут янтарные крыльца на почках…

Меня позови - словно веточка к солнцу, устами…
Живя без любви, я весною под солнцем растаю…