Вулкан споріднений з коханням,
Дрімає довго в квітах, травах.
Вершину небо обнімає,
А він цілує ніжні хмари.
Кипить любов в серцях, як лава,
Жага і день, і ніч клекоче.
Весна мовчання прориває,
Серця коханих волі хочуть.
Ніщо тоді їх не зупинить,
Немов вулкан, простелять шлях.
Дозріють з часом у коханні
Й знаходять спокій в почуттях.
Вулкан кохання
© Copyright: Петро Керанчук, 2012
Свидетельство о публикации №112030104789
Свидетельство о публикации №112030104789
Рецензии