Из Лесной песни Леси Украинки

Последняя песнь Мавки

О, не жалей моё тело!
Ярким огнём запылало оно,
чистым и жгучим, совсем как вино,
вольными искрами ввысь улетело.
Лёгкой, пушистой золой               
ляжет, вернувшись в родную землицу,
вербу взрастит, в ней поселятся птицы,
так я опять оживу, милый мой.
Будут идти сюда люди,
нищий, богач ли появится тут,
радость, печаль мне свою принесут,
им отзываться душа моя будет.
Встречу, незримая, их
веточкой вербной кивая смиренно,
голосом нежным тонкой свирели,
грустными росами с веток моих.
Песнями их повстречаю,
теми, что ты для меня напевал,
теми, что ранней весной мне играл,
теми, что лес навевает…
Милый, играй, умоляю!

Оригинал

О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -   
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,      
голосом ніжним тонкої сопілки,            
смутними росами з вітів моїх.               
Я їм тоді проспіваю               
все, що колись ти для мене співав,            
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!


Иллюстрация из Интернета