Не мовчи. Нехай полинно гірко,
Хай від слів спалахують мости.
Що ж, я не твоя щаслива зірка.
Як не любиш - просто відпусти.
Хай сліди минулих вакханалій
Припорошить іній сивини.
Губи на твоїй щоці запалій...
Може, десь згрішила - не вини.
Може, десь примусила горіти,
Десь завадила тобі зірвати куш...
Іноді так важко зрозуміти
Діалог очей, долонь і душ!
Серце на замок - хай відпочине.
Прийде час і для нових надій.
Більше не шукатиму причини:
Дякую, що ти був просто мій.
Дякую
© Copyright: Лилия Аль, 2012
Свидетельство о публикации №112030101220
Свидетельство о публикации №112030101220
Рецензии