Рушники у солдатських свiтлицях

Дарують люди щиро рушники,
Щоб у казармах затишніше стало.
Руде колосся,маки, волошки...
Щодо подяки слів солдат - замало!

Приспів:
Рушники у солдатських світлицях,
То - батьківський святий оберіг.
Не даремно воїнові сниться,
Рідний край та домівки поріг.

Під рушником солдат напише лист,
Щоб у душі світліше трохи стало.
Не треба, мамо, ваших чуйних сліз,
Зозуля нашу службу накувала.

Приспів:

Несуть нам наші мами рушники,
У запахах грози і небокраю.
Колись на них вінчалися зірки...
А нині сину в службі помагають.

Приспів.
Не білі руки в наших мам давно
Та рушники перуть вони так біло
Аж сонцю в очі ріже як вапно,
Що на стіні так сніжно заніміло. - (строфа що не увійшла до пісні.)


Тему пісні мені підказали події 1992 року, коли народознавчим світлицям військових частин
(яки змінили в підрозділах ленінскі кімнати) солдатські матері дарували власноруч вишиті
рушники.
Музику написав начальник та військовий диригент Ансамблю пісні та танцю Західного ОК (бувше ПрикВО) підполковник Василь Петрович Кобилецький.
Вірш пісні опубліковано у газеті "Армія України" №54 (17343) 13 травня 2000р.
Пісня увійшла до репертуару Ансамблю пісні та танцю Зах ОК, а 04.06.2004р. у актовому залі Автомобільної бази 1563/ військова частина А-1587 була виконана на концерті присвяченому 60-річчю створення військової частини у виконанні соліста ансамблю - Заслуженого артиста України Богдан Гливка.

м.Жовква 1992р.- м.Дубляни 2000р. - м.Львів 2004р. - СМТ.Брюховичи 2012р.