Навдивовижу свiтлi почуття...

Навдивовижу світлі почуття
У цього небом звабленого сонця!
Воно зійшло погідне,
                ніби стяг,
Його вночі посіяли японці.

Не вберегли, – знялося, молоде,
Та й подалося безвістю блукати
І десь пропало, звісно.
                А проте
Я чув, його затримали –
У Штатах.


Рецензии