Голубка
Вранці випадають чисті роси,
Сонечко в кімнату загляда.
Голос твій знов телефон доносить,
І моє серденько завмира.
Чую ніжність в кожнім твоїм слові.
Десь далеко ти, та все одно,
Знаю, у краю тім світанковім,
Стукає голубка у вікно.
То моє кохання прилітає.
Чисте й білосніжне, наче птах.
І з тремтінням тихо завмирає
В лагідних твоїх воно руках.
Не злякай, не поламай їй крила.
Лиш до свого серця пригорни.
Хай вона з роками посивіла –
Є в ній щось від полум'я весни.
Є у неї ще наснага жити,
Радість і тривоги розділять.
Вірити, надіятись, любити,
Від розлуки серце захищать.
Огорну коханням тебе, любий.
В спразі стану краплею води.
Хай твій біль забудеться минулий,
Та в житті не станеться біди.
Кажуть люди, що нема кохання.
Лише в книгах, та іще в кіно.
Тільки чуєш: знову на світанні
Стукає голубка у вікно!
© Copyright: Валентина Комина, 2012
Свидетельство о публикации №112022803200
Свидетельство о публикации №112022803200
Рецензии
Який зворушливий, чистий та наповнений сяйвом вірш, дякую!
Наталья Колопенюк 29.02.2012 10:29 • Заявить о нарушении
Наталья Колопенюк 29.02.2012 10:29 • Заявить о нарушении
Такой всевременной, сильной, многострадальной, беспокойной и искренней может быть только любовь Матери к своим детям. Огромное им спасибо за это!
Ваше стихотворение - гимн всем Матерям Земли. С уважением к Вам и к Вашему творчеству -
Алексей Кожевников 3 01.03.2012 05:23 Заявить о нарушении
Ваше стихотворение - гимн всем Матерям Земли. С уважением к Вам и к Вашему творчеству -
Алексей Кожевников 3 01.03.2012 05:23 Заявить о нарушении