Нехай затулять мої очі квіти
Нехай дозволю я весні зігріти
Моє єство і тіло що змерзали
Нехай вже стане мені добре
Нехай розтануть ті крижинки
Що довго так в мені перебували
І тоді я здригнуся як у зимку
Коли тепло над холодом бере вже гору
Відкрию власні очі і побачу
Як тане з мене та вода
Що довго так була тверда
І тоді я врешті-решт заплачу.
Нехай затулять мо1 оч1 кв1ти
© Copyright: Ваня Косенко, 2012
Свидетельство о публикации №112022810229
Свидетельство о публикации №112022810229
Рецензии