Бувае

Ти плачеш? Ні, скоріш ридаєш.
Ти захлинаєшся від сліз,
Чого ревеш сама не знаєш?
Бо він пішов? Та ні він зник.

Любила - ні, кохать не вміла.
Привикла б може, та не ти
Змиритись ти ні з чим не можеш
А з ним тим більш не вміла ти.

Кричала, плакала, страждала
Його хотіла втримать ти
Чого? Сама для себе відповідь не дала
Напевно зручно було з ним.

Сльози спинились, усмішка з’явилась
Ти усвідомила що сталось у душі
Щось у тобі назавжди помінялось
Та що??? Можливо змінилася ти?

Тепер смієшся, остраху не маєш
Забула все за декілька хвилин
А може все ще пам’ятаєш
Та виду лиш не подаєш…

Ти пам’ятаєш. Все ти добре пам’ятаєш
Хоч хочеш викреслити все
І літо, і зиму,і осінь золоту
Й весілля ваше й зраду ту гірку…


Рецензии