Я, порівняю Україну, із тою, що колись була.
Коли Шевченко,наш поет,
Ходив босоніж, по шляхах.
Шляхи тоді, були розбиті,
Бруківка вибита, ущент,
Пройшли роки та ці шляхи,
Як і тоді, розбиті вщент.
Да, стала вільна Україна,
Про незалежність мріяв, наш Тарас.
Писав він, про сестер своїх, про бідних,
Які батрачили в полях.
Хотів Шевченко, бачить Україну,
Без рабства бачить, без панів.
Та не успів він це побачить.
Не бачимо цього і ми.
Палаци, як були, так і остались,
Ростуть, ростуть, немов гриби.
Будують ті палаци, бідні люди,
За копійки, за копійки.
Не знав Тарас, і ми не знаєм,
Коли настане, такий день.
Коли всі люди, будуть жити,у палацах,
Трудитись будуть, чесно на землі.
,
Я, пор вняю Укра ну
© Copyright: Анатолий Каминских, 2012
Свидетельство о публикации №112022703798
Свидетельство о публикации №112022703798
Рецензии