Давай

Давай забудемо ролі свої на день!
Змиємо грим, знімемо маски, костюми,
вперто залишимо десь на поличці, під сумом.
І наберемо повітря до тріску легень!

Давай продамо наш час за дванадцять годин турботи,
ніжності, ласки в дотиках, поглядах, снах…
Ти не доїдеш, звернеш під мостом, на роботу,
я - відважусь зробити назустріч змах.

Давай сценарій пустимо за водою!
Прокинемось разом
на іншому боці Землі.
Вдихнем океан, відчуємо сонце Азії,
вкрадемо на фото вдосвіта кораблі.
Розчинимось в небі м’якою, легкою ходою…

А потім,  під вечір – назад у свої тіла.
У власні світи необхідності і повсякдення,
де порізно кава, де радість несемо в жменях.
… і кожен про себе змовчить, що жив, жила…


Рецензии