Коли замріяна душа
Летить за обрій небокраю,
А землю снігом замета,
Щось незабутнє відчуваю!
Ховається від мене сон –
Він наполоханий бажанням.
Й уквітчаний зірками дом,
Наче огорнутий жаданням!
І розкуйовджена наша кровать…
І розлахмічені подушки…
І продираюсь я десь у зорях,
І неймовірні мої шляхи…
Моя замріяна душа
В хмаринках пристрасті блукає!
А на землі твоя рука
Небесний шлях їй прокладає!
Ніч темна райдугою стала,
І в сяйві її полотна,
Жадана зірка з неба впала
Липовим медом на вуста!
Знов розкуйовджена наша кровать…
Знов розлахмічені подушки…
Знов продираюсь я десь у зорях,
Знов неймовірні мої шляхи…
Неймовiрнi шляхи
© Copyright: Мелони, 2012
Свидетельство о публикации №112022700101
Свидетельство о публикации №112022700101
Рецензии