Украина. укр. яз

14.06.2010г.
               
 
Україно! Рідна ненька – мати,
Скільки ж ти пережила журби?
Скільки ж бачила зруйновані ти хати,
Але встояти змогла у боротьбі.

Землю нашу пан поляцькій, шляхтіч
Завойовувати з військом приходив.
Шляхті запорожці дали отпір,
Щоб прийти ніколи не схотів.

І багато хто ще залицявся
На великий простір цей землі,
Та ніхто не зміг позбути волі
Вільний люд українській землі.

І існує вільна Україна,
На ланах працюють косарі.
Тільки співа їх тепер не чути
Тому, що не радісні вони.

Кожен з них турбується дізнатись,
Скільки ж буде він ще працювать,
Щоб сім’ю свою нагодувати,
Та ще й спадок дітям назбирать?

І працює він, прцює днями,
Відпочинку зовсім не знає,
А, коли прийде до нього тяма,
Богу він питання задає:

  -Боже мій, скажи, коли ж нам жити,
Як же нам життя почати знов,
Щоб у спокої літа свої прожити
Й дітям заповідати любов?

І Господь на всі питання зразу
Відповідь Свою йому дає:

- До Христа ти серцем доторкнися,
І повір, що з мертвих Він воскрес,
Щоб тобі найкращій світ відкрився,
Він  на Себе взяв твій тяжкий хрест! 

    *****   *****  *****